З тобою хоч на край планети
Хоч із закритими очима
В безмежжя чи у прірву снів.
Таке собі маленьке диво,
Що ми зустрілися на розтині шляхів.

Ти міг залишитися в Ізмаїлі.
Писати психотропні монологи чи пасквілі,
Ковтати інтелектуально-розумові книги
і вірити, що став, як атеїстичний бог.

Я а могла...а щоби я робила?
Мабуть шукала та любили
Всіх, хто веселку має на плечі.
Таке собі маленьке диво
Зустрітися серед перетину шляхів.

І далі-далі-далі бути разом
Завжди “за ручку”, завжди як на запалі.
Ми можемо згоріти враз. Але пусте.
Я рада, що розділила наш нелегкий шлях.

@настроение: на згадку про те, чого.......

@темы: Бред, Личное, Любовь, Творчество, Я, Отношения