я (не?!) псих!!
мої слова, мої очі... кажу одне, думаю про інше...
дивлюсь з ненавистю, а сприймають як чарівно-кавайний погляд.
сумую за листопадом...
так весело, так боляче, так безперспективно..
сміюсь, аплодую віями на замовлення, кладу голову на плече, відчуваю щастя поряд, хочеться полетіти, але вмить в пріврі, так стрімко і боляче падаю.. сльози захоплюють...
Рибацький пів-ів, Оболонь, Набережна, Міністерка....скільки місць знаходиться поряд, але поїхати ніяк не можу...все змінилося.. де той запал? зібратися і рвану...