У Броварах трагедія. І я це розумію, мені як і всім ллячно , але стараюся не читати подробиці, не знати що там.. це допомогає емоційно не накручувати себе.
Одні пишуть що змова, інші, що шукати змов не треба
А я просто розумію, що війна йде на виснаження і я розумію, що з кожним може статися всяке.
На роботі дивуюся колежанкам, вони в якийсь момент починають обсмоктувати ці трагедії, приміряти на себе і таке інше '.
В мене питання:
Вони емоційні кіборги?
Вони із розряду суспільних плакальниць?

Звідки в них стільки сил на те, щоб про це говорити??
Я майже не витягую емоційно.
Але я хочу дожити до кінця війни при здоровому глузду.

Дуже чекаю поїздку в кьольн