У Броварах трагедія. І я це розумію, мені як і всім ллячно , але стараюся не читати подробиці, не знати що там.. це допомогає емоційно не накручувати себе.
Одні пишуть що змова, інші, що шукати змов не треба
А я просто розумію, що війна йде на виснаження і я розумію, що з кожним може статися всяке.
На роботі дивуюся колежанкам, вони в якийсь момент починають обсмоктувати ці трагедії, приміряти на себе і таке інше '.
В мене питання:
Вони емоційні кіборги?
Вони із розряду суспільних плакальниць?

Звідки в них стільки сил на те, щоб про це говорити??
Я майже не витягую емоційно.
Але я хочу дожити до кінця війни при здоровому глузду.

Дуже чекаю поїздку в кьольн

Що було 2022?
Виснаження депресія, війна, страх, хвороби, біль, знову страх/паніка, знову виснаження
Але разом з усім вищезгаданим були
Свобода, зміна особистисних орієнтирів, розуміння своїх потреб, ціна справжньої дружби та кохання, спокій, рідні

Можливо прозвучить мерзенно, але в плані тревожнлсті для мене нічого не змінилося після початку війни. Навіть навпаки...

До війни були серйозні проблеми зі сном, доводилося присипляти себе серіалами, зараз така ж фігня, але зараз війна і це АРГУМЕНТ,якщо ходиш по роботі неначе зомбі. Раніше ,якби я сказала, що не спала через тревожність , на мене як на дурну подивилися б, а зараз, якщо я кажу, що в мене тревожність, оточуючі з розумінням ставляться, бо війна. мені не стало краще, але стало простіше. це неабиякий плюс. Неначе війна опустила оточуючих на моє дно.. зрівняла нас ..
Раніше приходиш з умовнобрудною головою(ну да ну да, середня кількість миття голови 4-7 разів на тиждень у жінок в моєму офісі) . І це не тому що ти свинота, а тому що депресія з'їдає тебе всю і ставить ультиматум чи плетешся і як-не-як працюєш далі чи миєш голову, мала, вибирай щось одне. А зараз ніхто і оком не поведе. У всіх тепер виправдання війна, а в мене це прикриття моєї зтомленості і емоційного виснаження.
Зробила в цьому році стратегічно важливі покупки -генератор батькам крота і зарядну станцію мамі
Не зробила -уроки водіння і авто.. це великий мінус , але це план на 2023
Зайнялася своїм здоров'ям, нажаль тільки стоматолог і без останнього етапу, але життя завжди корегує наші плани. Продовження буде в 2023
Стала спокійнішою, зненацька, але факт
Щодо роботи... Зрозуміла, що вона мені потрібна, хоча б щоби допомогати батькам і мати змогу на інвестиції чи покупки без утискання бюджету. Я буду і далі працювати на 110% будь-де, чому це не робити там, де я будувала облік?
Почала більше говорити "я" аніж "ми". Раніше це було прикольно -бути разом , робити щось разом, але зараз прийшло якесь усвідомлення, що не тільки "ми", "я" теж маю бути.. навіть якщо ми робимо щось разом, я промовляю тільки про себе

Ну що ж... Після ракетних ударів близькі живі, цілі і це круто
З мамою зв'язок перервався 23.11.22 о 14:39 і тільки в 6:30 24.11.22 змогли поговорити . Живемо в Києві, але так далеко...
У мами не було світла, тепла, води, інтернету та зв'язку
У мене нема води, тепла, інтернету
Вставати в йти на роботу дуже не хочеться. Моя голова готова до того, щоб не митись по п'ять днів поспіль, але не готова до того, що на п'ятий день пропала вода і хз скільки чекати відновлення.
Є план помити голову у рукомийнику на роботі, але прийти треба раніше...а я вже всьо, упустила свою пташку надію вийти і непалевно пововтузити голову під струйкою умовношарової води .
Пишуть,що випустили 70 ракет по нам.в цей час знаходилась в метро з колежанками, тому вибухів не чула, тільки сьорфила інет та новини
А ще заставлю Марша виписати мені рекомендаційного листа на рахунок того, що я ідеальний вантажник! Да, бухгалтерки це не просто цифрові щури це ще й непогані вантажники... Перелопатили архівні ящики...67 штук, кожен вагою 10-13 кг.. тож тепер якщо захочу зайнятися дауншифінгом, то можу піти в вантажники, буду в атб працювати за місце у підвалі під сирени ))))

Знову попадали ракети десь недалеко від мене на житлові будинки
Живу далі
Очікую смерті ворогів.
Колись читала, що своєю бездіяльністю стаєш співучасником зла, пасивним , але ж співучасником.. так ось, всі ті, хто живе і думає, що їх це не стосується, пам'ятайте, історія вас запам'ятає,як сіру масу, яка нічого не робила, щоб зупинити зло.
Це стосується всіх сильних світу цього, це стосується звичайних пересічних маленьких людей.
Коли дізналася про Польщу, майже вирвало. Це була панічна реакція на те, що може стати переломним моментом, а може нічого не означати.
А ще більше мене бентежить моя реакція на ракетні удари по домівці, до яких я звикла і те як відреагувала в польшу. Реально щось зі мною відбувається.
І взагалі день сьогодні дно.

знову балалайки, знову ППО, знову сиділи на роботі в очікуванні, коли ж закінчиться сирена і де впало..
сьогодні спрацювала вдома камера від вибуху.
сказати, що я переживаю, ні тобто перше про що думаю, це рідні.

Прийшла до тями після ракетних ударів, точніше буде написати прокинулась від сну. Не скажу,що тіпало під час сирен чи тривог. коли крот, сказав,що вибухи десь недалеко, я трохи прискорилась, але панікувати не почала . Зараз більш спокійна..але на 1 кімнатну квартиру 3 вікна і всі широкі, то забагато як на мене. Спустились в метро, але спуск був більш для того, щоб не вийти із стану спокою... так , саме так.. щоб не почати нервувати . Тобто 4 удари із здриганням шибок я можу витримати в стані спокою, це дуже радує. Тривога була 5,5 годин, це мабуть найдовша на моїй пам'яті... Вдень при другій сирені, я вже не ховалась, бо праця сама себе не зробить...
В мами було трохи складніше, вибухи застали її на вулиці, каже , що сховалась під деревом, люди на землю попадали..але я так рада, що ані мама ані таня не були в центрі., У Тані до речі на роботі вибило вікна.. вони якраз виходять на місце вибуху ....
Сидимо зараз в пітьмі, слухаємось заклику, не вмикати електроприбори і віримо що буде мир, віримо в зсу..
Я те покоління, яке виросло на анекдотах про тупих солдафонів, а зараз моє зсу, то нереально круті люди, які знають свою справу і роблять її якнайкраще.
Вірю зсу, чого і іншим бажаю
Все буде Україна
І звичайно про місток. Мабуть Кличко той місток так добротно зробив, щоб другий раз не позррмтись і не казати "мост устал"

я ухожу
пора взрослеть.

не знаю, как мировые лидеры до чего-то договариваются...просто не знаю. в нашей семье это происходит с очень большим скрипом. одни плачут, вторые кричат..кто-то за голову берется...

вот сегодня был семейный сбор, что делать дальше)))
1.бежать к родным на юг или в рамках страны(хорошо что мы раньше не поехали, сча на юг прут рашики)
2.бежать к родным в германию(не все туда дойдут, так как некоорые подпадают под мобилизацию)
3.остаться дома и верить в то, что столицу будут оборонять.

я была не против 1 варианта, но победил, по всем законам логики 3 варик.

проблематика 1 варианта, если в рамках страны бежать- это деньги и вообще цыганский образ жизни некоторое время...боюсь маман моя не самая молодая и возраст дает о себе знать.
поехать к родным на юг и там осесть не проблема.- проблема перевезти провиант, которй закупила и вообще шмотье... так как мы с Димкой практикуем поездки с 2 небольшими рюкзаками, то в этот раз такой образ жизни сыграл злую шутку, куда деть шмотье и жрачку? рюкзаки маленькие

проблематика 2 варианта - это то, что не все смогут убежать. если не бежит кротик, то и я не бегу, а если я не бегу, то мама напрочь отказывается ехать в германию. говорит,что ей будет очень тяжело. и я ее понимаю.. но жизнь это подпортило мне... отправила бы ее туда и все...была бы за нее спокойна, а так...

проблематика 3 варианта - это как повезет и надежда, что будет хоть какая-то защита.. но мне тяжело без мамы. переехать к ней не можем. там убогие укрытия(говорит та, у которой ноут стоит на унитазе). там где живем сейчас укрытия - это метро и это очень мажорно..пять минут и в укрытии, но есть комендантский час, поэтому как зайдем вечером,так и будем там спать...но у мамы есть кошка, а по договору мы не имеем права иметь животных... что делать? конечно же тащить всех к нам в однокомнатную квартиу, но с перспективой иметь хорошее убежище, с хозяйкой потом разберемся. и да..маме предстоит притащить раскладушку.. будет спать в метро как королевна))

мама крота плачет. сестра крота плачет. я плачу.
предложила переплыть дунай в румынию. крот сказал, что погранцы пристрелят. начали говорить о том, о чем боялись очень долго...что делать если придут. крот сказал прятаться не будет, но и брать оружие отказывается. надеется договориться,чтобы нести альтернативную службу...если не договорится, то что дальше?а дальше срок 3-5 как уклониста, но так как военное время могут впилять 15, сказал, что отсидит 15 если надо, но брать оружие не будет. не простит себя.
а я вот честно говоря, готова бы и взять...


а еще общалась с бывшей начальницей... проскачило у нее, что обязтельно меня заберет к себе...ну да ну да, когда она в отпуске, а все поразбегались...встал вопрос что с уставными,печатями чековыми книгами и лицензиями...крот это все позабирал..но попросила это все собрать я.как бы там ни было, в компании я проработала очень долго и сделать одолжение компании, мне не составляе труда...

1) привыкла к взрывам? нет, надеюсь,что никогда не привыкну, а в недалеком будущем даже не буду слышать.
2)сделала все,чтобы чувствовать себя споклйнее? нет, и это самый мой большой проеб..на самом деле я еще больше испугалась того,что придя в метро мест не будет... а в подвалы сейчас фиг кто пускает и я потеряю надежду....на фоне всеобщей поддержки присутствует сверхпоодозрительность. люди напуганы и страх обнажает не самые лучшие качества..
3)пошла волонтерствовать? нет. частично из-за подозрительности, в том числе своей...пока считаю,что моя самая сильная поддержка пока не мешать..потому что какими-то яркими способностями не обладаю... по возможности ищу тех,кто нуждается в холодильно,морозильной и пекарской технике..готовить еду круто, но где это все хранить? делать забор крови...(ох,не фанат я..я из тех кто написал отказ от крови и следующий шаг это отказ от реанимации...еще общаюсь сама с собой об этом),но опять же кровь хранить надо...

только что услышала, что Зеленский еврей. даже не знаю,почему в интервью об этом заговорили и чем президент-еврей примечателен?? вот, живя,кучу лет на земле, до сих пор не отличаю кто есть еврей,а кто нет...ни по фамилии ни по внешности. наверное не вижу в этом смысла

если себя немного отвлекать мыслями, то не дает покоя тот факт,что многие резко заговорили на укр.языке.я не против.это дело действительно каждого, но зная натуру тех людей котрые резко заворковали на укр..я не удивилась, скорее неприятно разочаровалась. я не считаю, что эмоция или всеобщий подъем - это повод. такие вещи надо принимать осознанно и самостоятельно, а не потому что это тренд! очень верю и надеюсь,что приняв это решение на основе эмоций у ребят произойдет глубокое переосмысление и да я по привычке перехожу на укр. если со мной общаются

О"хара [26.02.2022 22:04]
Я тренуюсь писати укр. Хоча б на час війни.Не хочу мати нічого спільного з цими піздоватими зомбі.

nezdara, [26.02.2022 22:05]
)) Вікунь , ми і не маємо нічого спільного.. я навіть думаю, що наша російська набагато чистіша ніж в самих росіян

и я не хочу, чтобы было гнобление русскоговорящих украинцев. не это ли свобода и толерансность, которая должна быть, уживаться всем вместе, русско-и украиноговорящим украинцам?
но увы и ах некоторые особо рьяные подтверждают пословицу: "научи дурака богу молиться,он и лоб разобъет"
вопрос,сколько же этих нетолерантных дураков??

жду рассвета..днем как-то спокойнее спать