ми вийшли із зони комфорту.
працюючи як прокляті, ми не піклувалися про соціальні зв'язки родинний бренд і взагалі про те, що думає суспільство про нас і чи взагалі знає нас.
колись ми заходили в кав'ярні чи ресторани, як забиті оленята з винуватим виглядом і повною впевненістю, що нам там не місце і нам там не раді.
зараз знову вихід із зони комфорту, цей новий досвід треба прийняти і ми з ним звикнемось
по прильотам.. 08.07.2024 мінімум майно 2 колег постраждало, з друзями і родичами все ок. прильот був біля нас в сусідній будинок і як раз постраждав будинок моєї колеги Каті. дитина була у бабусі в той день, і це радує. кажуть, що під'їзд можуть знести, бо по стіні пішла тріщина по всім 5 поверхам, а одної стіни там просто немає. більше нема.
мені жаль дітей, які постраждали в охмадіті, шкода загинувших і скалічених. але в той день я не плакала, я не зосереджувалась на цьому всьому. зараз просто не можу собі цього дозволити. ці всі події не повинні розхитати мої нерви і чавити сердце. у мене ціль.
більше того, я втомилась від гієноподібних інфо агенств, які сухо або кричаще недбало передають страшні речі і наживаються на тих новинах, які "скандальнші" і цікавіші по їх журналістсько-плоским міркам.
більше ні.