Прийшла до тями після ракетних ударів, точніше буде написати прокинулась від сну. Не скажу,що тіпало під час сирен чи тривог. коли крот, сказав,що вибухи десь недалеко, я трохи прискорилась, але панікувати не почала . Зараз більш спокійна..але на 1 кімнатну квартиру 3 вікна і всі широкі, то забагато як на мене. Спустились в метро, але спуск був більш для того, щоб не вийти із стану спокою... так , саме так.. щоб не почати нервувати . Тобто 4 удари із здриганням шибок я можу витримати в стані спокою, це дуже радує. Тривога була 5,5 годин, це мабуть найдовша на моїй пам'яті... Вдень при другій сирені, я вже не ховалась, бо праця сама себе не зробить...
В мами було трохи складніше, вибухи застали її на вулиці, каже , що сховалась під деревом, люди на землю попадали..але я так рада, що ані мама ані таня не були в центрі., У Тані до речі на роботі вибило вікна.. вони якраз виходять на місце вибуху ....
Сидимо зараз в пітьмі, слухаємось заклику, не вмикати електроприбори і віримо що буде мир, віримо в зсу..
Я те покоління, яке виросло на анекдотах про тупих солдафонів, а зараз моє зсу, то нереально круті люди, які знають свою справу і роблять її якнайкраще.
Вірю зсу, чого і іншим бажаю
Все буде Україна
І звичайно про місток. Мабуть Кличко той місток так добротно зробив, щоб другий раз не позррмтись і не казати "мост устал"