розривається бумбокс(якщо він ще так може).
такий чьотінький пацанчік, як завжди.
мені б такі сили, чи натхнення, чи богзнашо
але я без віршів..
взагалі, що я тут роблю? крот поряд. такий рідний, такий коханий. і спить
інколи хочеться кричати про те,який він найкращий. і як мені пощастило з ним
але без віршів.
і я інколи себе краю за це.
він без віршів. і я без віршів.
і це мене бісить.
і не тому що нема віршів.
нема про що писати.
нема для кого писати.
а те,що пишу - для себе. і це "для себе" таке лайно. того лайна в кожному домі тонни.
барахло,яке з часом викидають.
добре, що моє барахло оцифроване на сайті .ru