я дивлюсь і шукаю, багато гортаю
перечитую, передивляюсь і знов шукаю.
шукаю тебе серед численних щоденників
серед кіпи одноманітних думок.
хто ти, людино без тіла, імені і мабуть
вже давно без віртуальних казок?
ці ночі безділля та даремного шукання,
стають не такими сумними, коли в них присутній ти,
людина, без тіла і імені
і неодмінно без минулих ідей...
не знаю напевне,
але наосліп вірю, що кохаю тебе.
о моя загадкова людино без тіла і імені,
з кіпою нотованих і навмисне забутих думок