Мой Ад ждет Вас.
Добро пожаловать...
URL
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
21:17 

Флешмоб "Ни дня без..."

я (не?!) псих!!
Прилетела мне тут Энни "Куда приводят мечты" от Капли дождя
Правила:
Отмечаетесь в комментариях, и я даю вам персонажа, с которым вы у меня ассоциируетесь. Затем 14 дней вы постите в своем дневнике в записи под заголовком «ни дня без» фото/кадры/арты с этим персонажем.

День 1.


День 2.


День 3.


День 4.


День 5.

запись создана: 31.10.2015 в 09:16

10:48 

Х_х

я (не?!) псих!!
ты знаешь, что такое звон?
который бьет так больно в уши.
ах нет, забей, то был всего лишь стон
зверей, а также душ заблудших.

они и плачут и кричат,
когда от дерзких получают оплеухи.
они страдают громко, не молчат,
когда стяжают их твои безнравственные руки.

@темы: Творчество, Бред

22:52 

я (не?!) псих!!
то, чувство, когда ты не удел.
не потому что кто-то лучше, просто ты хуже для системы.

08:11 

[...]

я (не?!) псих!!
у меня муж задрот. ой, простите, перфекционист. это сейчас так называют.
если б какой-то параноик. еще ничего.
но задрот...
это печально

12:45 

замкнутый круг

я (не?!) псих!!
бывает так, что вроде все хорошо. но от этого еще хуже.
потому что ты не видишь, как все плохо.

весь мир для тебя один человек, но как же печально, когда ты далеко не единственный для него.
и хотелось бы уехать куда-то, чтоб обрести все внимание этого единственного. но кто сказал, что итог будет таким? а вдруг, он и вовсе о тебе забудет?


и тебе даже не с кем поговорить о том, как все плохо. да даже если б и было...о таком не говорят. люди не любят разговаривать плохие разговоры. потому что это портит настроение. а плохое настроение человек может испортить и сам себе, не хватало, чтоб кто-то извне портил


итог таков, что в итоге я осталась со своими переживаниями и без возможности поговорить.

02:26 

я (не?!) псих!!
хочу хотеть
вас без оглядки
без настроений и молитв.
хочу хотеть,
как будто все в порядке
и мы не спим
бок о бок тыщу зим.

и Вы, мой друг,
как будто
не теряли,
тот страх любовь нечайно потерять.
представьте!
мы опять желаем
ежесекундно счастье обретать.

но от реалий
стоки выше далеки
досуг до ужаса банален.
и греют нас
совсем не ближкие углы,
а краткие мгновенья
за трапезой иль в спальне,

когда на перекор часам,
перебивая,
и слушая в полуха,
пытаемся друг другом
скрасить тот досуг,
который не в родном углу
а в обществе жены иль мужа

@темы: Бред, Творчество, Я

18:30 

...

я (не?!) псих!!
в моїй родині є дві родини - моя і не моя.
і таке буває

09:27 

лети

я (не?!) псих!!
життя таке дивовижне і разом з тим порожнє..
чим ти його наповниш? що там буде?
інколи це не важливо. суттєвіше, що ти відчуваєш, коли заповнюєш його.

....нехай все тоне, задихається, а ти лети...

навіть зібрати колекцію маркерів - може доставити істинне задоволення, а інколи тільки рятування світу, тебе спасе від скуки.
кожен сходить з розуму по своєму.
ти теж так вважаєш?


@музыка: Vivienne Mort – Лети

22:35 

як жити...?

я (не?!) псих!!
як жити, коли кожної ночі засипаєш з думкою про них - таких малих, таких кволих, але таких галасливих, прохаючих про допомогу?, не розуміючих навколишнє, але без остраху ступаючих у невідоме?
до кого в ноги кидатись, щоб роз'яснили мені, безпорадній, що без дітей живуть і мають ціль?
як не вбити себе, коли ніяк не найшла ту кляту ціль??
як жити, коли найщасливіша година - мої сни, де ми з немовлятами разом щасливою родиною. як жити, коли найстрашніша година, коли я падаю в безодню сну і не памятаю нічого?
то може небуття для мене найкращий вихід - не думати, не розуміти, не бути?

@музыка: наодинці

02:28 

[...]

я (не?!) псих!!
крот став злий і дратівливий.
сьодні їхали додому і я, як завжди, між його цинічними розповідями вставляла свої стьоби. на що отримала: " Ти раздражаєш. У меня нє то настроєніє".

Залишок вечора тільки слухала жарти із вприсками отрути зі сторони свого пухнастого крота в сторону його співробітників.
і коли вже бляха-муха макар вставить уйму пістонів цій пухнастій тварюці за те, що той задрав свого носа і хвоста?
взагалі, в нашій родині я головний поганий поліцейський і на всіх зла тільки я. є декілька припущень,чого так себе веде. але всі вони не дуже добрі.
може я так себе теж раніше вела... реально паскудно і неприємно було.

у дідуся був інсульт. от так от. а я змогла подзвонити тільки наступного дня. бо було страшно. дуже страшно почути, як він себе почуває.

02:57 

...але без віршів

я (не?!) псих!!
розривається бумбокс(якщо він ще так може).
такий чьотінький пацанчік, як завжди.
мені б такі сили, чи натхнення, чи богзнашо
але я без віршів..

взагалі, що я тут роблю? крот поряд. такий рідний, такий коханий. і спить
інколи хочеться кричати про те,який він найкращий. і як мені пощастило з ним
але без віршів.
і я інколи себе краю за це.
він без віршів. і я без віршів.
і це мене бісить.
і не тому що нема віршів.
нема про що писати.
нема для кого писати.
а те,що пишу - для себе. і це "для себе" таке лайно. того лайна в кожному домі тонни.
барахло,яке з часом викидають.
добре, що моє барахло оцифроване на сайті .ru

01:55 

я (не?!) псих!!
а що ж завтра?
яка зірка віддасть себе?
куди ноги понесуть?
хто зустрінеться?

а завтра сіре небо,
тьмяні обличчя,
бетонні споруди
і згаслі зірки.

твоє сподіване завтра,
моє звичайне вчора
і позавчора.
та що ж там,

половина з двох третин бадьорості
у цьому старому місті -
подорожі у пробках
і кутання у постійних чеканнях.

Люди звуть його києвом,
я зву його домом.
в надії сюди всі біжать
а я без надії втекти хочу.

різниця - вони ВЖЕ тут
а я ЩЕ тут.
отак і зустрічаємось
різнопоглядові дезнадійності.

@музыка: Бумбокс – Наодинці (Одиночество)

@темы: Творчество, Мысли вслух, Бред

03:20 

песнь праздного старца

я (не?!) псих!!
закрытыми стенами
запечатанными окнами
мы купоримся на мертво,
подпираясь высотами.

в виде взоров умеренных,
в виде мыслей отчаянных,
в виде слов недосказанных,
в виде мечт несбываемых

и несем эти тяготы
вдоль обочины жизненной
под старыми-добрыми
флагами мирными.


жизнь вроде прожили
седины да проседи
только вспомнить бы, что было?
а не можем.... все тропами

да переходами, обходами стремными
жизни шарахались..
а вспомнить что?
только желание жизни да проседи...

@темы: Творчество, Мысли вслух, Личное, Бред

18:44 

суровые будни планктона

я (не?!) псих!!
забавно появляется новая семья.
ты в ней нуждаешься,
ты ее строишь под себя.
но что случится через лет так пять?
не хочешь ли ответ узнать?
сначала появляется работа:
ты погружен в неё до тошноты и рвоты
без перекуров и обедов
в системе новой ищешь свое "я"
потом корпоративы, и единый дух.
работа "требует" и твой досуг
и вот уже по пятницам с коллегами-друзьями
встречаешь вечера, скрестив стаканы
все выходные заняты, ночные
- а ночи почему не дома, не с родными?
- ты слишком много хочешь знать,
семья, ты лишняя!
тебя пора из моей жизни гнать.
ты для себя семью создал
и для себя же её рушил,
убив при этом близким чувства,
ты трупами родных устлал
подходы к лестнице карьерной.
по ним и дальше ползешь к цели
не слишком жертва велика?
хотя какое дело мне, один из трупов я.

@темы: Творчество, Мысли вслух, Бред

18:55 

я (не?!) псих!!
я вижу только стены, прикованные взглядами
таких же неприкаянных людей планктоноразвитых.
не сильно приспособленных всегда неуспевающих
сидящих на обочине, офисных отчаянных.

и войско вроде бы большое
но что с ним делать, куда пускать?
рука конечно может дрогнуть,
но так охота всех взорвать.

а вот и злые языки
как водится, брюзжат не отдыхая:
"а что же, гуманизм искореним,
уже не к месту он средь цивилизованного рая?"

Поймите, вы, печальные "умы"!
здесь нет и близко гуманизма
когда по офисным углам растим грибы.
которые живут без цельно, в одну стену втыча.
запись создана: 22.06.2012 в 01:25

@темы: Творчество, Личное, Бред

03:31 

я (не?!) псих!!
я дивлюсь і шукаю, багато гортаю
перечитую, передивляюсь і знов шукаю.
шукаю тебе серед численних щоденників
серед кіпи одноманітних думок.
хто ти, людино без тіла, імені і мабуть
вже давно без віртуальних казок?
ці ночі безділля та даремного шукання,
стають не такими сумними, коли в них присутній ти,
людина, без тіла і імені
і неодмінно без минулих ідей...
не знаю напевне,
але наосліп вірю, що кохаю тебе.
о моя загадкова людино без тіла і імені,
з кіпою нотованих і навмисне забутих думок

@темы: Творчество, Любовь, Личное, Бред

00:47 

в дупу "СПЄШИ ЛЮБІТЬ"

я (не?!) псих!!
передивилась "Спєши любіть" і зрозуміла, що мене фільм неймовірно дратує. ці ужимки, жеманна віра, той господь,про якого постійно говорить. особливо був безглуздий монолог героїні про господа і відповіддю на палку річ було: "можна я тебе поцілую?"
йомайо. якби мені прочесали про таке. до поцілунків я б явно не додумалася. ну і дівчина дратувала нещадно.
серед таких фільмів , перше місце впевнено продовжує займати "Кіт". там все по-дитячому мило і ненавязливо, ну і нема тих поворотів до віри.бога і релігії.

15:01 

я (не?!) псих!!
тобі може бути холодно -
майже одинока, більш розкута
та безжально відверта
пристрасть. відриває по крихтах
коштовне відчуття спокою.
ти добігаєш кінця.
молитви більше не надходять,
ганебне співчуття закрадається глибше.
ти дихаєш через раз.
далі? хто наступний?
зима і поодинокі дзвінки псевдо друзів.
і твоє тління на фоні зимових метеликів.

11:54 

осень (так нежна)

я (не?!) псих!!
явь нежна, но осень неотступна,
устлав своими чарами кровать,
манит неистово
поблешкие и павшие под древом трупы
чтобы чрез время вновь их возрождать.

то воинство живет без перерыва
иль в смерти жизнь их,
иль жизнью вновь они приносят жизнь
для осени все это беспрерывно.
для листьев - это форма без границ.

@темы: Бред, Личное, Мысли вслух, Творчество

11:25 

мой сон

я (не?!) псих!!
обесточенными мыслями,
бесполезными метаниями
наши жизни волочатся
в современности отчаянья.

обескровленными пальцами
чуть замерзшими губами
шевелить потоки сферы
души робко-робко захотели

зарождалось вдохновенье,
трепетало в толще сна,
извиваясь в танце бренном
нить отчаянно росла.

то ли жизнь такая скука
то ли смерть кромешный сон
мы пытаемся найти ответы
на вопросы без основ.

мысли мечутся в движеньи,
чтобы придать вопросам смысл
мы пытаемся, мы ищем.
но в итоге сон узрим.

@темы: Бред, Личное, Творчество

[километры дней]

главная